Іноді те, що виглядає як зваженість і внутрішня опора, насправді формується зі страху помилитися, втратити контроль або розчаруватися.
Тоді людина не ризикує не тому, що обрала стабільність, а тому що будь-який крок у невідоме сприймається як загроза. З часом цей стан стає звичним і починає виглядати як досвід: мовляв, «я вже знаю, як краще не робити».
Справжній досвід розширює вибір. Страх — звужує його, навіть якщо звучить переконливо.